У Волинській духовній семінарії 4 червня 2019 року відбувся урочистий випускний. Дипломи Бакалаврів православного богослов’я отримали 15 студентів стаціонарного відділення. Випускники розповіли про найважливіше за період чотирирічного навчання у духовній школі Волині.
НАШ ДУХОВНИЙ ЗАКЛАД РОЗТАШОВАНИЙ У ЦЕНТРІ ЛУЦЬКА І ВОДНОЧАС ДАЛЕКО ВІД СУЄТИ ЦЬОГО СВІТУ
Навчання у Волинській духовній семінарії було одночасно і важким, і легким. Дякую ректору та всім викладачам і наставникам, особлива подяка класному керівнику ієромонаху Іллі (Вишневському), за ту життєву мудрість та настанови, які були корисні під час студентського життя і залишились актуальними сьогодні.
Ось промайнуло 4 роки навчання і згадується той день коли регент, отець Петро Муляр, відібрав мене співати у семінарський хор.
Навчання припало у важкий період для Церкви та держави. Ніколи не забуду, як ми всім курсом їздили до Києва, до Верховної ради, де молитися за мир в Церкві та країні. Прекрасними були періоди звершення паломницьких подорожей по монастирях Києва, у Банчени, Почаїв, Зимне та інші святині.
Семінарія – особливе місце, адже наш духовний заклад розташований в центрі Луцька і водночас далеко від суєти цього світу, біля річки Стир в районі Старого міста, біля Луцького замку. Саме тут навчаються майбутні служителі Церкви Христової.
НАВЧАТИСЯ ТУТ – МОЯ МРІЯ З ДИТИНСТВА
За чотири роки, які промайнули як одна мить, хочеться насамперед просто подякувати усім причетним до мого навчання у Волинський духовній семінарії. Щиро дякую ректору, викладачам, інспектору та помічникам за моє навчання та виховання.
Навчатися тут – моя мрія дитинства, яка здійснилася чотири роки тому, коли я почув своє прізвище у списку тих, хто поступили. І тоді з’явилося нове бажання – успішно закінчити навчання. Тепер можу з впевненістю сказати, що мрії здійснюються, якщо прикладати до цього свої зусилля та просити допомоги у Бога. Я впевнений, що кожен, хто тут навчався чи навчається, відчуває справжню студентську радість життя. Я ніколи не забуду терміни «десятка», «послух», «дзвінок», які завжди будуть нагадувати мені про семінарію. Протягом двох років я виконував послух у прес-службі Волинської єпархії, і це той момент, коли робота приносить радість, задоволення та допомагає розвиватись і рухатися далі, а також – це безцінна практика.
Волинська духовна семінарія, як справжня мати, дала нам дуже багато, не потребуючи нічого взамін. Тепер життя ставить нові виклики і семінарія, я вважаю, нас до них належно підготувала. Дякую Богу та батькам за можливість навчатися у цій, вже без сумніву, рідній духовній школі.
ПІД ЧАС НАВЧАННЯ У ВДС КАРДИНАЛЬНО ЗМІНИЛИСЬ ПОГЛЯДИ НА ЖИТТЯ
За роки навчання у ВДС кардинально змінились мої погляди на життя. На власному прикладі я відчув те, чого раніше не міг навіть подумати, відчув на собі справжню силу Промислу Божого. Було багато таких моментів та подій, коли думаєш «за що, навіщо, для чого?». Але через деякий час починаєш розуміти, що Господь все влаштовував і я дякував Богу, що усе вирішилося саме так, а не інакше.
На співбесіді під час вступу до ВДС митрополит Ніфонт (нині вже покійний) сказав: «Життя – складна річ». Вийшовши зі шкільної парти, я не до кінця зрозумів цю фразу. Проте життя в духовній школі відкрило мені зміст цих слів, під час навчання я нарешті зрозумів, що без Бога ми ніщо, і у будь-якій ситуації, слід покладатись на саме на Нього.
Семінарія не просто дає знання, а живе тим, чого навчає, саме за це дякую ректору та всім викладачам!
НАС НАЗИВАЮТЬ НЕ ПРОСТО СТУДЕНТАМИ, А ВИХОВАНЦЯМИ ДУХОВНОЇ СЕМІНАРІЇ
Здається, ще вчора бігали на першому курсі на пари, щоб не запізнитись, відвідували загальні семінарські молитви та богослужіння, а сьогодні перед очима минають вже останні дні насиченого семінарського життя. Чесно кажучи, упродовж навчання в семінарії в голові завжди линула думка – швидше закінчити і рухатися по життю далі. Але, коли знаходишся вже на порозі випуску і згадуєш всі ті яскраві моменти, які відбувалися у нашій духовній школі, болісний сум огортає серце.
По-справжньому починаєш бачити плоди свого навчання в семінарії тільки на 4 курсі, коли складається загальна картина і підсумок всіх тих знань, які викладачі намагалися до нас донести упродовж навчання. Тому насамперед хочу подякувати їм усім за величезну працю та допомогу, яку вони вклали задля мого світлого майбутнього.
По праву нас називають не тільки студентами, а й вихованцями духовної семінарії. В стінах нашої духовної школи, окрім знань, ми отримали те духовне виховання, яким має володіти кожен пастир Церкви Христової. Адже у майбутньому ми будемо нести велику відповідальність за тих людей, яких навчатимемо церковного вчення. Тому із вдячністю за все те, що я отримав протягом 4 років у нашій Волинській духовній семінарії, я завжди буду просити їй у Бога постійного благоустрою, а нашим викладачам многих і благих літ!
У ЦІ БЛАГОДАТНІ СТІНИ Я ПРИЙШОВ ПІДЛІТКОМ-ШКОЛЯРЕМ, А ПОКИДАЮ ЇХ ЮНАКОМ, СПОВНЕНИМ ВІРИ І НАТХНЕННЯ
З часу свого заснування, наша духовна школа дала православному світу багато церковних істориків, подвижників благочестя, вчителів моралі і наставництва, а також мучеників та сповідників віри.
2019 рік для мене особливий, адже я залишаю стіни своєї семінарії. Шкодую, що 4 роки дуже швидко пролетіли, адже духовна школа Волині стала для мене не просто черговим етапом в здобутті духовної освіти, а міцною платформою на шляху до пресвітерського служіння Церкві Христовій. Колись у ці благодатні стіни я прийшов підлітком-школярем, а покидаю їх юнаком, сповненим віри і натхнення.
Низький уклін отцю-Ректору та всій викладацько-педагогічній корпорації ВДС, адже саме вони, з дня на день, будували і створювали з нас майбутніх пастирів та богословів!
КОЛИ Я ПЕРЕБУВАВ НА РИНКУ, ОДИН ІЗ ПРОДАВЦІВ СПИТАВ В МЕНЕ, ЧИ ЧАСОМ Я НЕ НАВЧАЮСЯ В ДУХОВНІЙ СЕМІНАРІЇ
«Ви є світло світу» (Мф. 5:14), – саме такими словами Господь Іісус Христос назвав Своїх послідовників, які повинні просвітити весь світ світлом Його Божественного Вчення. І насамперед ці слова є актуальними для нас – вихованців духовної школи. Адже, коли я вступив у духовну семінарію, мені по особливому закарбувалася промова одного із викладачів, який сказав, що нас скрізь будуть пізнавати як студентів семінарії, навіть якщо перед тим ні разу не бачили.
Спочатку ці слова здалися мені дивними, адже в Луцьку проживає більше 200 000 осіб, і, виходячи в місто, ми вдягалися в простий сучасний одяг, що мало відрізняло нас від студентів світських закладів. Але ці сумніви розвіялися через деякий час. Одного разу, коли я перебував на ринку, один із продавців спитав в мене, чи часом я не навчаюся в духовній семінарії.
Справді, навчання у духовній школі, за її режимом, з молитвою, службами та настановами досвідчених священиків-викладачів, змінює кожного студента, дає не тільки знання та навички, але найголовніше – духовно виховує, допомагає особисто розвиватися, що і відрізняє нас від сучасної молоді з її прагненням взяти від життя все і відразу.
Цей приклад дав мені зрозуміти, що студентом духовної школи потрібно бути не тільки тоді, коли одягнений у підрясник або перебуваєш у приміщенні ВДС, але й у будь-якому місці чи з будь-якими людьми. Адже ми покликані проповідувати Господа нашого Іісуса Христа насамперед своїм життям, своїм прикладом, чому і навчає нас духовна семінарія.
Ці роки не пройшли даремно. Кожен випускник отримав під час навчання багато нового, що допоможе в майбутньому виконувати своє покликання на ниві Христовій.
ЗДАЄТЬСЯ, ВЧОРА ПРИНОСИВ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ВСТУПУ, А СЬОГОДНІ ВЖЕ ВИПУСКНИЙ
Із семінарського життя в моїй пам’яті залишилось дуже багато прекрасних моментів. Найбільше запам’яталось, коли вперше доручили виконувати послух. Це були такі моменти, які змінювали нашу свідомість, робили нас більш духовними, схильними до праці та молитви.
4 роки навчання були сповнені великої радості. Дуже приємним було споглядати, як браття допомагають та підтримують один одного в складних ситуаціях. Варто зазначити, що, починаючи ще з першого курсу, наша група була дуже дружньою. Старші допомагали меншим і підтримували у всьому.
З усіх послухів мені найбільше подобалося співати у хорі. Все життя буду пам’ятати, коли отець Петро Муляр взяв нас до себе у хор. Після цього життя в семінарії стало ще більше сповнене радості та щастя. Неперевершено, коли наставник, маючи велику любов, випромінює її на своїх учнів, що і робив для нас улюблений батюшка.
Здається, вчора приносили документи для вступу, а сьогодні вже випускний. Багато можна згадувати, але все ж хочу подякувати всім студентам, особливо одногрупникам та викладачам за труди та прекрасно проведені 4 роки.
СЕМІНАРІЮ НЕ ПОКИДАЙ, БО В СВІТІ ПРОПАДЕШ…
За чотири роки навчання в семінарії пригадується дуже багато різних моментів. Бувало й дуже не просто… За всі роки життя в семінарській сім’ї пригадується особливий, надзвичайно важливий в моєму житті, момент зустрічі з митрополитом Ніфонтом.
На першому курсі в мене були серйозні проблеми зі здоров’ям, потрібні були лікування і реабілітація. Я втратив надію навчатись в семінарії і вже було прийшов за документами… Тоді я зустрівся з владикою Ніфонтом, який по-батьківськи прийняв мене і сказав: «Семінарію не покидай, бо в світі пропадеш! Їдь додому, лікуйся і вертайся назад. Ми тебе чекаємо!». І саме ця зустріч максимально позитивно вплинула на моє подальше духовне життя.
НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЖОДНІ ПРОБЛЕМИ, СТУДЕНТ ВСЕ ОДНО ЙДЕ НА МОЛИТВУ
Чотири роки навчання у духовній семінарії – це особливий період. Якщо студент справді перед собою ставить за мету стати проповідником слова Божого та наблизити своє життя до Нього, то у семінарії є всі умови для цього. Адже студент бачить практику служіння священиків, а тут їх є дуже багато.
Кожен викладач, коли проводить свій предмет, розповідає про всі виклики життя парафії, на якій він служить. І саме тут, в духовному закладі, студент може поставити питання і почути відповіді. Кожен зі студентів формується тут у середовищі своїх одногрупників, бере на себе певні подвиги, послухи. Студенти живуть дійсно духовним життям. Незважаючи на жодні проблеми, студент все-одно йде на молитву ранкову і вечірню, бере участь у всіх святкових богослужіннях, проявляє таланти, які б, можливо, ніколи б і не відшукав.
Період навчання в семінарії благодатний, адже можемо прочитати Біблію і одразу почути коментар, навчитися спілкуватися на ті теми, які в домашніх умовах, мабуть, не змогли б обговорити.
Хочу привітати наших випускників і побажати їм, щоб вони на цьому не зупинялися. Всі ми обмежені і згодом забуваємо те, що знали і читали, тому надалі старайтеся читати духовні книги і повторювати ті теми, які вивчали.
Пам’ятайте, що Господь буде бачити, що ви дійсно достойні. Якщо будете вірними в малому, то Бог обов’язково поставить вас над більшим. Будьте чесні, справедливі, милосердні, тоді це Бог оцінить і дасть все, що належить!
Розмовляв священик Павло Чамахуд
Переглядів: 927