«Не ви мене обрали, а Я вас», – такі слова сказав Своїм апостолам Господь наш Іісус Христос. І щороку юнаки, які відчули у собі поклик служити Богу і Церкві у сані священика, вступають на навчання до Волинської духовної семінарії. До цієї ж духовної школи, з метою здобути необхідні знання та навички, вступають і ті молоді люди, які, полюбивши церковний спів Православної Церкви, бажають нести послух регентів у храмах нашої Церкви.
Отож, 25 серпня, з благословення архієпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, у ВДС відбулися вступні іспити для абітурієнтів. Традиційно, до них входять письмовий екзамен (диктант), а також перевірка на знання абітурієнтами істин Православної віри, Священного Писання та православного богослужіння. Також має місце і перевірка музичних здібностей студентів, адже до програми навчання у ВДС входить церковний спів. Цього року документи на навчання у ВДС подали абітурієнти з західних єпархій УПЦ – Волинської, Володимир-Волинської, Рівненської, Хмельницької та Хустської.
Як розповів ректор ВДС архімандрит Євменій (Михалевський), головним завданням Волинської духовної семінарії є підготовка священників, які трудитимуться на парафіях нашої Церкви. Отож, увесь навчально-виховний процес спрямований на те, щоби підготувати не просто фахівців-теологів, а саме душпастирів.
«Духовна школа, першою чергою, дає не тільки духовні знання, але і духовне виховання. Студенти тут привчаються до посиленої молитви, ведуть духовне життя, несуть різноманітні послухи. І, таким чином, на той момент коли вони стають душпастирями, вони вже є привченими до молитви, до самодисципліни, послуху, що, звісно, допомагає їм нести пастирське служіння», – наголосив ректор ВДС архімандрит Євменій (Михалевський).
Як додав старший помічник проректора з виховної роботи ВДС архідиякон Роман (Тюканько), на відповідне виховання майбутніх пастирів спрямований і весь плин повсякденного життя семінаристів. «Кожен день розпочинається і завершується молитвою, – розповів отець Роман, – звісно, відбувається навчання, також є вільний час та час для самопідготовки. У недільні дні та свята семінаристи збираються на богослужіння. Студентів відвідують їх батьки, які цікавляться їх життям та навчанням. Загалом, наші семінаристи навчаються на практиці втілювати євангельські заповіді».
«Духовне виховання загалом є дуже важливим, адже для священника є вкрай необхідним, коли він має не лише «багаж знань», а веде справді духовне життя, молиться, вміє смирити свою гординю. Тоді йому набагато легше нести служіння пастиря, допомагати іншим людям», – наголосив архідиякон Роман.
На бажання молодих людей навчатися у ВДС не вплинула і теперішня пандемія коронавірусу, і як зауважив ректор цієї духовної школи архімандрит Євменій (Михалевський), кількість цьогорічних вступників є не меншою, ніж торік.
Звісно, для того, щоби стати студентом духовної школи, одного бажання нести священницьке служіння не достатньо. Адже засвоєння богословських знань як-ніяк вимагає необхідної попередньої підготовки. Майбутні семінаристи повинні свідомо знати істини Православної віри, бути ознайомленими зі Святим Письмом та богослужінням. Для чого, власне, і складають вступні іспити.
«Ми не ставимо перед абітурієнтами дуже високих вимог, – зауважує з цього приводу ректор ВДС архімандрит Євменій (Михалевський), – адже до нас поступають юнаки та дівчата зі звичайних, часто простих сільських сімей. Вимагається необхідний рівень знань, а найголовніше – щоби людина мала віру і благочестя».
Оскільки до програми навчання у ВДС входить церковний спів, то в ході вступних іспитів, звісно, не обійтися без перевірки музичних здібностей майбутніх священників, а цей аспект має і певні особливості. «Ми не «відсіюємо» тих, хто не має досконалого музичного слуху та голосу. Просто це дає можливість виявити те, над чим треба працювати. І якщо когось відразу зарахують до семінарського хору, то з іншим викладачу церковного співу треба буде додатково попрацювати», – зауважив, з приводу цього, ректор ВДС.
Сама програма навчання у ВДС, як розповів проректор з навчальної роботи архімандрит Феофан (Кирилюк), базується на чотирьох засадничих принципах – вивчення Священного Писання, безпосередньо богослів’я, історії Церкви, а також православного богослужіння. Отож, відповідним і є комплекс основних предметів.
«Необхідно відмітити, що духовна семінарія, першою чергою, є богословським навчальним закладом. А богословські знання мають на меті те, щоби людина на практиці пізнала особистість Бога. Для цього,зокрема, першою чергою входить вивчення Священного Писання, при чому знання Священного Писання має бути практичним – людина має застосувати його в житті. До слова, оцінювання знань у нас не є таким суворим, як це трапляється у світських вишах. Не всім в однаковій мірі «дається» вивчення усіх богословських дисциплін, але при цьому студенти ведуть благочестиве життя православних християн. А до навчання, ми, відповідно, мотивуємо, викладач завжди готовий підтримати і допомогти», – зауважив отець Феофан.
До слова, особливістю ВДС є те, що переважна більшість семінаристів поступають на навчання відразу після школи. На думку архімандрита Феофана, цей момент має два аспекти: «З одного боку, шкода, що дуже мало абітурієнтів приходять до нас після отримання світської вищої освіти, чи після певного дорослого життєвого досвіду. А з іншого – на навчання до нашої духовної школи приходять чисті і світлі юнаки, які не зіпсовані мирським життям та шкідливим світоглядом. Що, своєю чергою, дозволяє якісно проводити навчально-виховний процес та інтелектуально розвивати студентів».
Архімандрит Феофан також наголосив, що сучасний світ ставить багато викликів та завдань перед сучасним православним священиком, отож на цей аспект звертається відповідна увага. Зокрема, «юнацький запал» семінаристів може знайти застосування, до прикладу, у місіонерських проектах: «Наші викладачі, які курують відповідні проекти, залучають до них і студентів, які несуть відповідний послух».
Самі ж абітурієнти говорять, що свідомо зробили свій вибір, вирішивши в майбутньому присвятити себе служінню Богу і Церкві в якості священнослужителів. Хоча, звісно, декому допомогли визначитися та підтримали відповідний намір батьки чи парафіяльний священик.
«Я з дитинства хотів бути священиком, – розповідає Володимир Стойка з села Чумалево Тячівського району Закарпатської області, – тут у Волинській духовній семінарії 10 років тому навчався мій старший брат, отож і я вирішив вступити на навчання саме у цей духовний навчальний заклад».
«Коли постав вибір між мирською діяльністю і діяльністю духовною, то я зробив свій вибір на користь служіння Церкві. З дитинства ходжу до храму, паламарюю, люблю богослужіння», – ділиться своїми міркуваннями лучанин Василь Степанюк, який є сином священика.
А мешканець села Голенищеве Летичівського району Хмельницької області Роман Дорус розповів, що мріє стати священиком з цією метою, щоби привести до Бога і Православної Церкви якомога більше людей, особливо тих, які, на жаль, не знають істини. «Я вирішив поступити на навчання в семінарію і стати священиком, пішовши по стопах мого батька, для того, щоби навернути якомога більше заблукалих душ. Оскільки нині, на жаль багато є людей, які живуть неправильно. Моя майбутня місіонерська діяльність буде загалом різноманітною, до прикладу, якщо Господь сподобить мене отримати парафію, я обов’язково організую у себе недільну школу», – такими планами на майбутнє поділився Роман Дорус.
Звісно, спектр життя волинської духовної школи був би неповним без регентського відділення при ВДС. Тут головним моментом навчання є, звісно, прекрасна духовна музика Православної Церкви. Отож, і вимоги до абітурієнтів є відповідними.
Серед цьогорічних абітурієнток є не лише учорашні школярки. Так, Ірина Димчук з села Черкаси, що на Ковельщині, вже працює, але любов до церковного співу таки спрямувала її на навчання до ВДС. «Я люблю церковний спів з дитинства, мій чоловік є музикантом. А навчатися на регентському відділенні я вирішила тому, що саме тут можна фахово навчитися церковному співу», – розповіла дівчина.
До слова, серед бажаючих навчатися на регентському відділенні ВДС є й дружина клірика луцького храму на честь Трьох святителів і викладача ВДС священика Андрія Броновицького Анастасія. «Оскільки я дружина священика, то це буде дуже необхідним для мого духовного розвитку. Ну і планую, звісно, у необхідному напрямку і працювати», – розповіла Анастасія Броновицька.
Варто зауважити, що абітурієнти не вважають вступну кампанію складною, адже усі вони ведуть церковне життя, відвідують храм та читають Святе Письмо. Отож підготовка до вступу до Волинської духовної семінарії для них не стала засвоєнням знань, так би мовити «з чистого листа».
Насамкінець хочеться побажати усім їм вступити до ВДС та успіхів у навчанні. А милосердний Господь нехай сподобить їх здійснити усі їх плани та найзаповітніші мрії, які привели їх до нашої духовної школи.
Костянтин Олексюк
Переглядів: 562