Чому в Україні всі здебільшого віруючі, та все одно в людських відносинах присутні нетерпимість і ненависть? Як не ображатися, коли з політичних переконань «відфрендили» друзі? Як не відчувати зла по відношенню до політиків і діячів, яких вважаєш винними у війні та кризі?
Відповіді на ці та інші запитання редакції порталу «Православіє в Україні» пролунали під час дружньої бесіди в гостях у ректора Волинської духовної семінарії.
Для сусідів «нормально» посваритися на все життя. Для християн – ні
— Чому інформаційній війні вдалося так швидко нас усіх розділити?
— Нашому менталітету притаманні «сусідські війни»: якщо вже посварився з сусідом, то нічого страшного, можна не говорити з ним і рік, і два, і три, аж поки не знайдеться привід помиритися. Зараз нас схиляють до того, щоб ми ці сусідські відносини перенесли і в сферу Церкви — щоб перестали спілкуватися, ворогували — і один з одним, і з братніми нам Церквами. Неможна цього допускати.
Нині ситуація складається так, що правдивої інформації нам не дають, натомість вимагають від нас якихось рішучих дій, реакції, коментарів. Але ми не можемо дати об’єктивну оцінку тому, що відбувається, бо не в змозі поки що проникнути в суть подій, зрозуміти, осягнути причини та наслідки. Нам залишається співчувати і чекати, коли відкриється трохи більше правди. Тоді тільки зможемо зрозуміти, що насправді робиться, і вже після цього будемо відбудовувати відносини, які були зіпсовані чи знищені внаслідок неправдивого інформування та пропаганди.
Треба розуміти ще й те, що нинішня ситуація не виникла одномоментно, вона формувалася протягом певного часу. А ми хочемо зараз, в цю хвилину, вирішити питання 20-30-ти і навіть 70-літньої давнини. Це неможливо.
У нашому суспільстві є певна колізія: одне й те саме вчення Христове по-різному приймається навіть серед православних. Хтось намагається вірити і жити по-євангельськи, а хтось чує слова Євангелія, але використовує їх для підкріплення своїх поглядів і амбіцій. Наприклад, етнофілитизм якраз процвітає тоді, коли дехто, використовуючи національні питання, плюндрує віроповчальні істини.
Вчення Церкви про необхідність подолання гніву, про прагнення до покаяння, про взаємне прощення зобов’язує кожного з нас переглянути своє життя. Якщо ми правильно сприймаємо слова Христа, правильно скеровуємо свої сили, вчимося не ображатися на ближніх, бо так заповідував Господь, то отримуємо можливість змінити свій світогляд, виправити своє відношення до цього світу і до людей. А якщо людина живе не по-євангельськи, то навіть коли думає, що Христу служить, напевне що обманює сама себе, і правди немає в ній.
Розмовляла Юлія Комінко
Переглядів: 56