Студенти ВДС проходять педагогічну практику у православному дитячому таборі «Стежина добрА»

Робота з дітьми та молоддю – важливий та пріоритетний напрям церковного служіння. Діти і молодь – майбутнє нашої Православної Церкви. На кожному настоятелеві парафії лежить відповідальність за те, щоби втримати та згуртувати навколо храму юних воцерковлених вірян. Також священик повинен докладати зусиль для того, щоб нести світло православної віри  у світ та залучати до храму людей, провадити місіонерську діяльність серед дітей та молоді.

Але як знайти підхід до юної душі, як спілкуватися, особливо з дітьми та підлітками молодшого віку? Чудовою практикою для цього є несення послуху вожатих та організаторів у православних дитячих таборах.

Із благословення єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, студенти Волинської духовної семінарії працюють вожатими у православному дитячому таборі «Стежина добрА».

Для студентів ВДС –  це неабиякий досвід, який знадобиться їм у майбутньому душпастирському служінні.

Цей табір знаходиться у Свято-Троїцькому жіночому монастирі поблизу села Старосілля Колківського благочиння.

У радянські часи тут, посеред соснового лісу, була розташована військова частина. У 2008 році, з благословення, блаженної пам’яті, митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, тут започаткували літній православний дитячий табір.

Як повідомляє інтернет-видання «Волинська правда», цьогоріч «Стежина добрА» святкує 10-річний ювілей.

Відпочинок проходить з 18 червня по 10 серпня, і провадиться у вигляді 4-х змін-заїздів. Кожна зміна триває 12 днів. Перша цьогорічна зміна, яка відбувається з 18 по 29 червня, є особливою: вона повністю присвячена темі та традиціям українського козацтва.

До слова, серед семінаристів, які цієї зміни проходять тут послух вожатих, є і цьогорічні випускники волинської духовної школи.

«Святий апостол Павло говорив, що зі всіма треба бути як усі. Він писав у своїх Посланнях, що «з еллінами він був як еллін, з іудеями – як іудей», отож, з дітьми  слід бути як діти. І потрапляючи сюди, вожаті дійсно забувають про свій вік.  Я, зокрема, тут труджуся вже четвертий рік і це дуже порібно для майбутнього пастиря. Тому що пастир є вчителем, а для будь-якого вчителя потрібний досвід. А відповідний досвід набувається саме у таких дитячих таборах, тим більше, що на парафіях нині діють недільні школи, і кожному священику потрібно якось зацікавлювати та гуртувати навколо Церкви дітей та молодь, адже молодь і діти – це майбутнє нашої Церкви», – зауважив випускник ВДС Андрій Броновицький.

Переглядів: 274