“Ніщо, так не возвишає душу, ніщо так не окриляє її, не віддаляє від землі, не звільняє від тілесних уз, не наставляє у філософії і не допомагає досягати повного презирства до життєвих предметів, як узгоджена мелодія і керований ритмом божественний спів”, – так сказав свого часу один з Отців Церкви святитель Іоанн Златоуст.
І дійсно, церковний спів Православної Церкви, особливо коли він виконується гарним професійним хором, є дійсно прекрасним. По-своєму прекрасним є й «обиходний» спів хорів звичайних сільських парафій, можливо він не виконає «концертні» піснеспіви ХVIII – XIX cтолість, або щось на знаменний розспів, який мелодійним корінням сягає, якщо не часів Вселенських Соборів, то, принаймні пізньої Візантії, а відтак – і епохи Київської Русі та Волинсько-Галицького князівства (вже стосовно наших земель), але цей спів любителів є щирим і добрим.
Але я хочу розповісти про один прекрасний хор, який сам особисто називаю одним з моїх найулюбленіших. Це – хор студентів Волинської духовної семінарії УПЦ. Як прихожанин Свято-Покровського храму Луцька, я маю нагоду чути його спів кожного богослужіння (хлопці до того ж співають і по буднях, що входить до обов’язкої для навчального процесу богослужбової практики). І хочу сказати, що спів цього колективу є часом просто вражаючим.
Існує семінарський хор у ВДС УПЦ вже давно, чим православні лучани можуть завдячувати довголітньому служителю Православної Церкви на Волині і знавцю церковного співу протоієрею Петру Муляру. Саме його ентузіазмом і стараннями цей хор (звісно, що склад постійно змінюється) радує лучан своїм співом вже не один десяток років. А під керівництвом отця Петра семінаристи розучують і виконують часом доволі складні піснеспіви, як «класичні» так і стародавні.
Для мене, особисто, особливими, свого роду «шедеврами» цього колективу є воскресні догматики 2 і 6 гласу. Воскресний догматик – це піснеспів, який виконується під час першої частини недільної Всенічної (служиться у суботу і ввечері) – Вечірньої під час Входу із кадилом. Текст догматика висвітлює богословську істину того, що Бог-Син, друга особа Святої Трійці – Господь наш Ісус став людиною, воплотившись від Духа Святого і Марії Діви, чому Діва Марія і називається Богородицею. Тобто ці піснеспіви створені на прославлення Божої Матері. Також там висловлюється і богословська істина того, що Христос-Спаситель має Божественну і людську природи, тобто є Богочоловіком. Саме з цих причин цей пісне спів називається догматиком і богородичним. І мелодії стихір, до складу яких і входять догматики, у Православній Церкві вар’юються на 8 сталих мелодій, або гласів.
До прикладу догматик 2 гласу звучить так: «Прейде сень законная, благодаті пришедши: якоже бо купина не сгараше опаляєма, тако Діва родила еси і Діва пребила еси. Вмісто столпа огненнаго праведное возсія Солнце, вмісто Моісея – Христос, спасеніє душ наших – Зникла сінь закону коли благодать прийшла, бо як кущ горів і не згорав, так Діва народила і Дівою зосталася. Замість стовпу вогненого Сонце правди засяяло, замість Мойсея – Христос Спасіння душ наших» (тобто вар’юються теми Старого і Нового Завітів). Так, ось цей догматик хор ВДС виконує на знаменний, або якійсь інший старовинний розспів. Слухаючи його, як молитовно згадуєш істини віри,так і переносишся у давнину. Так, до прикладу, могли у Луцьку співати і в соборі Іоанна Богослова в часи князювання Любарта.
А мелодія догматику 6 гласу «Кто Тебе не ублажит, Пресвятая Діво» хор виконує на розспів Києво-Печерської Лаври – це вже духовна музика українського барокко.
Часом отець Петро Муляр буває відсутній, і тоді регентувати доводиться комусь зі студентів. І вони із цим справляються, зокрема, зараз цей послух зазвичай виконують два семінариста – один навчається на IV курсі, а другий – на ІІІ-му. І у них це виходить доволі добре.
Загалом, усі піснеспіви цей хор виконує майстерно. І цей спів дійсно, дуже прикрашає богослужіння, слухаючи його ти як молишся, так і отримуєш естетичну насолоду.
За матеріалами інтернет-видання “Волинська правда”.
Підготував Костянтин Олексюка.
Переглядів: 233